Прoблeмa нeлeгaльнoй иммигрaции в Укрaинe стoит oсoбeннo oстрo, тaк в тeчeниe пoслeдниx двуx лeт, oтмeчaeтся сущeствeнный рoст нeкoнтрoлируeмoй тeнeвoй мигрaции житeлeй aзиaтскиx стрaн.
Пo дaнным OOН, сeгoдня Укрaинa нaxoдится нa чeтвeртoм мeстe пo кoличeству иммигрaнтoв пoслe СШA, Рoссии и Гeрмaнии. Сeйчaс нa Укрaинe, пo oцeнкaм OOН, прeбывaeт 6,7 мільйон. нeлeгaльниx іммігрaнтoв, зa пoслeдниe дeсять лeт пoтoк иммигрaнтoв вoзрoс пoчти в 20 рaз.
Бoльшую чaсть иммигрaнтoв нa Укрaинe сoстaвляют тaк нaзывaeмыe экoнoмичeскиe беженцы. На Запад их толкает военная и послевоенная разруха, а також злидні, демографічний тиск, безробіття, неможливість побудувати собі гідне життя в своїх рідних країнах.
Слід зазначити, що Україна багатьма нелегальними іммігрантами розглядається не як кінцевий пункт, а як транзитна країна для подальшого проникнення в Західну Європу. Найбільше намагаються потрапити до Європи через Україну жителі азіатських країн. Разом з тим, в останні кілька років серед нелегалів різко зросла частка уродженців країн СНД – найбільше Грузії та Молдови, а також російських громадян із Чечні.
Але далеко не всі нелегали успішно потрапляють в Європейські країни. Значна частина їх осідає на Україну.
За інформацією Представництва Управління Верховного комісаріату ООН у справах біженців (УВКБ ООН) на Україні, близько половини біженців на Україні – це вихідці з Афганістану. Що пояснюється як довготривалим періодом нестабільності і військових дій у цій країні, так і зв’язками афганців з Україною – багато з них навчалися тут у вищих навчальних закладах за часів Радянського Союзу, а після приходу до влади моджахедів вимушені були покинути Афганістан.
Близько третини біженців на Україні – це вихідці з країн СНД.
Так на сьогодні Україна – єдина європейська країна, яка не має єдиної Міграційної служби, основна робота якої полягає в тому, щоб боротися з нелегальною міграцією, що записано в повноваження українського МВС. Нелегальні мігранти затримуються тисячами, але це, в кінцевому підсумку, даремна праця. Переважна більшість з них вислати до країни походження або прикордонну країну, звідки вони прибули, практично неможливо. За національним законодавством, заборонено депортувати осіб, отримали статус біженця або звернулися за ним (про що видається особлива довідка).
Таким чином, МВС може скільки завгодно відловлювати нелегалів. Перебуваючи в СІЗО та інших подібних місцях і готуючись бути депортованими, нелегали віддають останні гроші, щоб купити довідку. А з нею їх зобов’язані негайно звільнити. Причем, отриманий документ дає право вільного пересування по території України протягом кількох місяців. За цей час «біженці» переходять кордон або осідають на Україну. Остання категорія останнім часом абсолютно переважає, оскільки ЄС різко посилив прикордонний режим і проникнути туди можуть тільки деякі щасливчики.
Слід зазначити, що український закон надзвичайно лояльний до категорії «біженців». Зокрема, заборонена висилка або примусове повернення біженця до країни, з якої він прибув та де його життю або свободі загрожує небезпека. Члени сім’ї особи, якому надано статус біженця, з метою возз’єднання сім’ї мають право в’їхати на Україну і теж отримати статус біженця. Таким чином, азіатський нелегал, прорвавшись на Україну, без проблем може викликати до себе всю свою велику сім’ю.
Біженці ж мають рівні права з громадянами України. Так, наприклад, у шлюбних і сімейних відносинах (при шлюбі з громадянином країни біженець має право отримати громадянство України), на пересування і вільний вибір місця проживання, на вільний виїзд з території країни, на роботу, підприємницьку діяльність …
У rezulytate, Україна очікує не просто наплив, а ціле нашестя нелегалів. ДЮЙМІВ 2007 році, прагнучи продемонструвати свою «європейськість», Президент В.Ющенко підписав катастрофічне для країни угоду з ЄС про реадмісію нелегальних мігрантів.
Довідка: реадмісія – згода держави на прийом назад на свою територію своїх громадян (а також, в деяких випадках, іноземців, перш перебували або проживали в цій державі), які підлягають депортації з іншої держави.
Європа давно страждає від потоку мігрантів з бідних країн. Масова депортація заборонена Європейською конвенцією, от і була придумана реадмісія – повернення нелегалів, якщо буде встановлено, що вони прибули до Європи з території України. За цією кабальною документом, влади Євросоюзу мають право вислати на Україну нелегалів тільки на підставі думки своїх МС, що ті, нібито, прибутку звідти. Доказом можуть послужити касовий чек, квитанція про оплату номера в українському готелі і навіть недопалок української сигарети, знайдений у кишені мігранта. Фактично ЄС надали можливість взагалі позбутися від наявних у нього нелегалів (неважливо, що вони могли припливти з Африки), сплавивши їх всіх на Україну.
Таким чином, ЄС передоручив брудна справа фільтрації надходить до Європи іммігрантської робочої сили України.
Примітно, що Україна так і не зуміла вирішити питання з Росією питання про реадмісію, і тепер Москва не зобов’язана приймати назад нелегалів, перейшли з її території.
За таких умов Україні гарантована перспектива перетворення на «відстійник» для нелегальних мігрантів. Крім того, Договір також передбачає, що видворення з України прийнятих від Європи мігрантів повинна оплачувати сама Україна.
Згідно з офіційними даними, на територію України на рік прибуває приблизно 800 тис. нелегалів. Вартість реадмісію з території України визначається в межах $ 1000—2000 на одного нелегала. Таким чином, Україна повинна щорічно практично викидати близько $800 мільйон. і більше для виконання даного Договору. Але на подібні заходи в України ніколи не було і не буде грошей.
У підсумку, через кілька років Україна вкриється мережею фільтраційних таборів для біженців, НЕ пробралися до Європи, але яких не хочуть приймати назад ні власні, ні сусідні країни.
У цьому зв’язку досить ймовірно, що найближчим часом влада України може виступити з ультимативними вимогами до Росії приймати біженців, які, за інформацією української сторони, прибули в країну з території РФ.
Вже зараз на Україні у зв’язку з іммігрантами виникає цілий ряд серйозних соціальних проблем.
Так в країні з 2005 року активізувався рух молодіжних неформальних об’єднань, дії яких були спрямовані на насильство на грунті расової та національної ворожнечі. Тільки в Інтернеті стабільно діють не менше 30 веб-сайтів неонацистського і ультранаціоналістичного характеру.
Про це свідчать і результати дослідження під назвою «Расизм і ксенофобія на Україну. Моніторинг випадків расизму та ксенофобії в Автономній Республіці Крим, Слобожанщині, Галіцина в 2008 – Початку 2009 року ». Дослідження підготували Харківська правозахисна група, Комітет моніторингу свободи преси в Криму і Незалежний культурологічний журнал за підтримки Посольства США на Україну.
За даними експерта Харківського інституту соціальних досліджень Дениса Кобзіна, вже сьогодні в різних містах України є райони, де модно бути скінхедом, бонхедом і певним чином брати участь у нетолерантній діяльності, починаючи від образ людей неслов’янської зовнішності і закінчуючи побиттям і вбивствами.
ДЮЙМІВ 2006 році моніторинг Конгресу національних громад України (КНГУ) зафіксував 16 нападів, два з яких закінчилися смертю, в 2007 році було вже 90 жертв, з яких 5 загинули, а за перші три місяці 2008 року постраждали 45 іммігрантів, 2 з них загинули. На думку експертів КНГУ, це тільки «верхівка айсберга», бо фіксувалися тільки випадки, які потрапили в публічну сферу, коли був расистський характер злочинів.
Також у Києві останнім часом було кілька умисних підпалів ринків, де торгують переважно іммігранти.
З іншого боку, вже почали фіксуватися випадки нападу іммігрантів на місцевих жителів і навіть скінхедів, що викликає обурення у громадян країни, особливо у молоді.
На сьогодні найактивнішими і найбільш агресивними серед скінхедів експерти вважають групи з числа так званого руху Біла Влада – Скінхед Спектрум (White Power – Скінхед Спектрум), українська філія екстремістської мережі Кров і Честь (Кров & Честь), воєнізована неонацистська секта Світова Церква Творця Рутенія (Всесвітня церква Творця Русі).
Результати дослідження показали, що найбільш великі групи скінхедів зафіксовані в Києві, Дніпропетровську, Запорожье, Львові, Севастополі, Чернігові та Автономній Республіці Крим.
Не так давно на Україні виникло Українське Рух проти нелегальної імміграції (УДПНИ), яке близьке до скінів за духом.
Як заявив лідер руху Ярослав Дунаєв – «Наше завдання – захистити Україну від навали емігрантів з Азії, Африки, країн колишнього соцтабору. Як показує практика, емігранти добрі і поступливі, поки їх мало, як тільки їх стане більше, вони будуть диктувати свої умови, як в Америці ».
За даними УДПНИ, останнім часом у Харкові вкорінюється китайська і в’єтнамська громада. Дніпропетровську область заселяють узбеки. У Києві осіли кавказці (ар-мене, азербайджанці, гру-зіни), багато китайців. За-Карпати, Буковина, частину Івано-Франківської області освоюють цигани, збираючи своїх побратимів зі Східної та Західної Європи.
Таким чином, можна сказати, що проблема імміграції на Україну буде ставати все більш і більш актуальною. А бездействие украинских властей по решению проблемы иммигрантов (легальных и нелегальных), на тлі економічної кризи і підвищення соціальної напруженості через зниження рівня життя населення України, еще более обостряет ситуацию в стране и может послужить катализатором для локальных социальных выступлений и протестов в различных регионах, для появления радикальных проектов, направленных против иммигрантов.