Іммігрaція в СШA чeрeз стaтус бeжeнцa, «Зaкoн oб іммігрaціі і нaціoнaльнoсті» (Immigration and Nationality Act) (INA),сoстaвляeт oснoву сoврeмeннoгo іммігрaціoннoгo зaкoнoдaтeльствa СШA, пoдтвeрдів пoлoжeнія Жeнeвскoй «Кoнвeнціі o стaтусe бeжeнцeв», sformulirovavšej Ê Захист Процентні bežencev.
ДЮЙМІВ 1980 році Конгрес США прийняв «Закон про bežencax» ( « Закон про біженців »), Звичайна температура American Top-закон відповідно до ООН pravovymi dokumentami, включаючи Протокол про статус bežencev.
“Закон bežencax» Опубліковано Юридичні підстави для надання статусу beženca, з одного боку, Для осіб, proživaûŝim і за кордоном, з Drugoy, іноземець, кoтoриe ужe нaxoдятся в СШA.
Upominaemyj закону opredelil статус beženca і predusmotrel П’ять bazisnyx категорії presledovanij, imevšix розмістити країні заявника будинку, або / і oбoснoвaннoгo стрaxa бути пoдвeргнутим прeслeдoвaніям в будущeм в случae повернення на батьківщину, якщо ці переслідування викликані приналежністю даної особи:
1) до певної раси;
2) релігії;
3) національності;
4) певної соціальної групи;
5) до певних політичних поглядів.
ДЮЙМІВ 1989 році в США був прийнятий Закон – Поправка Лаутенберга ( Поправка Лаутенберга)в якості доповнення до «Закону про біженців» 1980 року.
Відповідно до Поправкою Лаутенберга щодо певних категорій громадян СРСР, а пізніше резидентів СНД стала діяти спеціальна програма по прийому біженців у США.
Головними відмінними рисами цієї Програми є:
Статус беженца ( Refugee) надається в результаті співбесіди в імміграційному відділі посольства США, тобто для подачі прохання на цей статус заявник не повинен знаходитись безпосередньо на території США;
· біженцями в рамках даної Програми можуть стати резиденти та громадяни СНД, що продовжують проживати на території колишнього СРСР і належать до однієї з категорій: євреї, євангельські християни, члени Української католицької церкви і члени Української автокефальної церкви.
Статус біженця зазначеним категоріям осіб надається, якщо під час співбесіди в посольстві будуть доведені переслідування або обгрунтований страх таких переслідувань по відношенню особисто до самого заявнику, а також за наявності у нього близьких родичів у США;
Близькими родичами в даному випадку вважаються:
1. подружжя, батьки, повнолітні діти (старше 21 року) – Постійні резиденти, біженці, особи, отримали політичний притулок у США, а також особи, в’їхали в США за статусом «пароль» (Слово);
2. рідні сестри / брати (повнолітні), мають вищеперелічений статус ;
3. бабусі, дідусі та повнолітні внуки, мають вищеперелічений статус.
Згідно з тимчасовим постанови, найближчі родичі американських громадян можуть брати участь у біженської програмі, якщо вони мають право на проходження інтерв’ю, яке проводиться для біженців в американських посольствах. Найближчими родичами вважаються подружжя, батьки і діти (до 21 року і не одружені) американських громадян.
Співбесіди в посольстві США на предмет отримання статусу біженця проводяться досить жорстко і прискіпливо. Найчастіше членів сім’ї основного заявника опитують одночасно з ним, але в іншому приміщенні.
Документи та викладені факти піддаються сумніву, а по можливості – і перевірці. Запитання, задаються під час інтерв’ю, бувають настільки підступними (двозначними), що практично будь-який прямий відповідь на них виявляється негативним для заявника або члена його сім’ї.
У цілому ж загальна атмосфера і ставлення до претендентів на отримання статусу біженця під час інтерв’ю в посольстві США в значній мірі виявляється не сприятливішими, ніж співбесіди на отримання статусу «притулок» (Притулок), проводяться в США.
Крім того, щорічна квота на кількість біженців з країн колишнього СРСР, встановлювана на кожен фінансовий рік Конгресом США і затверджується Президентом, має тенденцію до зниження.
Справа в тому, що формально, залежно від цієї квоти, а на практиці – залежно від результатів проходження інтерв’ю, деяким заявникам відмовляють у наданні статусу біженець ( Refugee), але зі спеціальним застереженням — з пропозицією в’їзду в США зі статусом пароль (Слово), який не дає тих пільг і переваг на отримання державної допомоги у вигляді соціальних допомог, на які може розраховувати біженець.
До категорії біженців не можуть бути віднесені ті, хто:
1. Сам брав участь у переслідуванні третіх осіб на підставі їх належності до іншої раси чи національності, соціальної групи, сповідання ними певної релігії або через політичні погляди;
2.Міцно осів у якої третьої країні (отримав у цій країні громадянство чи постійне місце проживання;
3.Придбав постійне житло; знайшов економічну самостійність чинності наявного у нього освіти, професії, заняття бізнесом і т. п.);
4.Раніше подавав заявку на отримання статусу біженця і отримав відмову у всіх інстанціях СИН;
5.Не зміг довести, що дії, вжиті проти нього, або дії, які, згідно з його побоюванням, можуть бути зроблені проти нього, пов’язані з його расою, національністю, приналежністю до певної соціальної групи, політичними поглядами і т. D.;
6.Живе в країні, умови життя в якій змінилися в такій мірі, що, незважаючи на переслідування або обгрунтований страх переслідувань, які заявник відчував у минулому, в даний час таких побоювань не існує.
Заявка на надання статусу біженця подається за кордонами США в найближчому до місця знаходження біженця закордонному відділенні СИН або американському посольстві (консульстві). Для цілей прийняття та розгляду заявок на статус біженця СИН має свої закордонні бюро в наступних містах:
Афіни (Греція),
Бангкок (Таїланд),
Відень (Австрія),
Гвадалахара (Мексика),
Гонконг,
Гастроном (Індія),
Маніла (Філіппіни),
Мехико (Мексика),
Монтерей (Мексика),
Москва (Росія),
Панама (Панама),
Рим (Італія),
Сеул (Південна Корея),
Сінґапур,
Франкфурт (Німеччина).
У разі подання заявки в одне з консульських установ США воно переправляє документи у відповідне бюро СИН, де заявник має з’явитися особисто.
У силу специфіки статусу біженця СИН не встановлює обов’язкового списку необхідних документів.