Пo eжeгoдним дaнним, в янвaрe 2011 гoдa кoлічeствo іммігрaнтoв в Ітaліі увeлічілoсь нa 8% — іммігрaнти сoстaвляют 7,5% oт всeгo нaсeлeнія Ітaліі.
ДЮЙМІВ 2010 гoду з-зa рубeжa прібилo 424.000 чeлoвeк, етo нa 4% бoльшe, чeм в 2009 рік. Чeтвeрть oт всex мигрaнтoв сoстaвляют румыны, иx прибылo 969 Тисяч осіб, етo нa 9% бoльшe, чeм в 2009 рік. В кoнцe 2010 гoдa в Итaлии былo 483.000 aлбaнцeв и 452.000 мaрoккaнцeв.
ДЮЙМІВ 2010 гoду иммигрaнтaм былo выдaнo видoв нa житeльствo в Итaлии нa 16,4% бoльшe чeм в 2009 рік ; из ниx 62% выдaнo нa срoк бoлee oднoгo гoдa. В основному, види на проживання видаються для сезонної роботи і для роботи за наймом (359.000) і для возз’єднання сім’ї (179.000).
При легалізації домробітниць і доглядальниць в 2010 році було подано 295.000 заявок, але дозволу отримали тільки 86.080 людина, і 12.000 видів на проживання було конвертовано в робочі. При цьому 58.080 квот були передбачені виключно для працівників-громадян тих країн, які підписали, або перебувають у стадії підписання, з Італією договорів про співпрацю в сфері імміграції.
Квоти були розподілені так :
* 4.500 албанців,
* алжирців,
* 2.400 громадян Бангладеш,
* 8.000 єгиптян,
* 4.000 філіппінців,
* 2.000 ганців,
* 4.500 марокканців,
* 5.200 молдаван,
* 1.500 нігерійців,
* пакистанців,
* 2.000 сенегальців,
* 80 сомалійців,
* 3.500 громадян Шрі-Ланка,
* 4.000 тунісців,
* 1.800 індійців,
* 1.800 перуанців,
* 1.800 украинцев,
* нігерійців,
* гамбійцев,
* громадян інших країн, не входять до ЄС, які укладають угоди з Італією, дозволяють упорядкувати потоки міграції та процедури реадмісії.
У серпні 2011 року майже 60.300 нелегальних іммігрантів були затримані в Італії, особливо на Сицилії. А роком раніше їх було затримано “всього” 4.400 людина.
Багато запитували притулок в Італії, так в першій половині 2011 року було подано 23.800 запитів, це в два рази більше, ніж у попередньому році. Чверть з них подали громадяни Тунісу. Тільки 14% запитувачів притулок в 2010 році отримали статус «біженця» і 24% отримали вид на проживання з гуманітарних підставах.
На «Третьою республіканської конференції з питань імміграції», де були присутні іммігранти-представники профспілок, і представники місцевого та національного урядів, говорилося про необхідність перегляду всієї системи італійського законодавства в сфері імміграції, так як тепер вона стала структурною особливістю Італії. “Більше не можна вважати імміграцію надзвичайним явищем”, — заявила Віра Ламоніка, конфедеративний секретар Загальної Італійської Конфедерації Праці, — “Бо це – конструктивне явище, і воно є ресурсом для нашої країни, враховуючи демографічну обстановку, виконувану іммігрантами роботу і їх внесок у фінансування соціального забезпечення, в який вони вкладають більше, ніж отримують. Необхідно опрацювати питання громадянства для іммігрантів, починаючи з визнання їх права голосувати на місцевих виборах “.
При перепису населення 2011 року мільйон людей іммігрантів отримали анкети, але не заповнили їх. За даними ВІКТ, серед цього числа, минимум 500.000 іноземців, які з тих чи інших причин втратили вид на проживання і просто почали ховатися. “Якби всі ці іноземці, які втратили вид на проживання, вирішили б поїхати додому “, – Пояснює П’єро Сольдіні, голова відділу імміграції національної ВІКТ, – “Ми отримали б результат, минимум, 50.0мінімума місяць або 1.800 осіб на день. Такий результат не пройшов би непомітно. Але якщо вони не виїхали додому, тоді де вони?”.
У рамках національної конференції з питань імміграції, італійські профспілки просувають свої пропозиції щодо легалізації всіх тих, хто працює нелегально з наданням їм дозволу на проживання з захисту для жертв експлуатації, які заявлять в органи на своїх експлуататорів; гуманітарну захист для біженців з Північної Африки та Лівії;безкоштовне державне утворення з вивчення італійської мови; спрощення бюрократичних норм, що відносяться до іммігрантів, щоб допомогти їм подолати бюрократичні недоробки і утиску; а також переглянути одіозну й несправедливу додаткову плату за дозвіл на проживання “.
З березня 2012 року іноземці, запитуючі вид на проживання в Італії більш, ніж на один рік, повинні пройти інтеграційні курси, як зазначено в декреті Президента Республіки № 179 від 14 Вересень 2011 року. Тепер іноземці повинні вчити італійську мову, знати цивільні фундаментальні принципи. Дана угода є справжнім договором між італійською державою та іноземним громадянином, в якому обидва беруть на себе взаємні зобов’язання: держава – надати іноземцеві можливість вивчити мову і основні принципи італійської Конституції, а іноземець – поважати правила цивілізованого співжиття і пройти повний шлях інтеграції.